Тут був Ерделі

Минулого літа автору цих рядків випала нагода збирати плоди з  двох розкішних шовковиць на обійсті Катерини Андріївни Каро у Росвигові.  Робота ця видалася досить-таки монотонною, тому господиня час від часу пригощала дивного збирача яперок не тільки  кавою, а й розповідями-спогадами про  таке далеке і майже ефемерне життя заможної родини за часів чехословацької республіки. Родина Каро вже у той час володіла віллою-кам»яницею у Росвигові, великою кількістю землі та худоби, виноградниками на схилах Ловачки. Про панське  походження пані Катерини свідчили численні аксесуари в домі – вишукані філіжанки для кави,  витончений набір штемпликів на чотирьох осіб, велика  ванна на левових лапах, а ще – картини  угорських художників  позаминулого століття. Словом – фіном і шляхетність.

Ерделі

 

 

Ерделі, кельтський двір

Ерделі

 

Ерделі, кельтський двір

Ерделі

А коли два відра яперок для настоянки були заповнені по вінця, ми з пані Катериною влаштували тривалий перекур для неспішної бесіди. Отут —    то і виявилося , що моя візаві прямий нащадок винниць під горою Ловачка. Більше того, одразу з»ясувалося, що підвал на території агро садиби «Кельтський двір під Ловачкою» сусідить з колишніми винницями родини Каро. Далі з»ясувалося, що батько пані Катерини був окружним нотарем Росвигова і великим приятелем самого Ерделі. На підтвердження цих слів господиня принесла старий сімейний альбом зі світлинами  метра  та сімейними хроніками. За її словами, підніжжя Ловачки у ті часи потопало у зелені фруктових дерев та плантаціях  елітних    виноградників, а древні склепи вабили сюди на вікенди місцеву знать та  заможних городян. Такі вікенди називали симпозіум, тобто приємне і неспішне проведення часу  у бесідах про філософію і високе  мистецтво за склянкою елегантного трунку. Саме такі симпозіуми під Ловачкою  у товаристві гречних чоловіків та імпозантних дам полюбляв  великий естет Адальберт Ерделі. З люб»язної згоди пані Катерини автор публікує кілька світлин великого художника  та  сімейні фото Каро в місцевості, максимально наближеної до нинішнього «Кельтського двору під Ловачкою».