На схилах гір Галіш і Ловачка був укріплений кельтський опідум

На схилах гір Галіш і Ловачка  був укріплений кельтський опідум

 

Тривалий час в середовищі вчених, особливо радянського періоду, побутувала думка про те, що кельтське поселення поблизу Мукачева, хоч і належало до одного з найбільших у Східнй Європі, проте не мало належних фортифікаційних споруд, які були неодмінною ознакою власне опідума, тобто протоміста. Натомість йшлося про те, що кельти у виборі свого поселення вдало використали гористий ландшафт місцевості. Правда,  перший дослідник  цієї пам’ятки Тіводар Легоцький ще в позаминулому столітті припускав, що поселення могло мати фортифікаційні оборонні споруди, так звану гальську стіну.

Нині цю версію поділяє  відомий у краї археолог  В’ячеслав Котигорошко. Зокрема, у своій праці « Верхнє Потисся  в давнину»  науковець описує вікриті ним залишки сухих кам’яних стін уздовж хребта гори Галіш у напрямку Ловачки. Котигорошко навіть припускає, що оборонні стіни тяглися аж до правого берега Латориці. Тут лише слід додати, що колись один з величезних рукавів Латориці протікав під горами Галіш та Ловачка, а відтак поселення знаходилося на узвишші над берегом річки. Подібне розташування мало інше кельтське поселення над Горнадом, шо у сусідній Словаччині.

 

Кельтська хижина

 

 

Цікаво, що  роками вивченню археологічного матеріалу Галіш-Ловачки значноі уваги приділяє молодий київський історик Геннадій Казакевич. За його авторства  на цій темі вже присвячено дві книжки. Київський дослідник також схиляється до думки про існування на околиці Мукачева  потужного фортифікаційного укріплення кельтів. І тут виникає питання – а куди ж поділися ці оборонні кам’яні споруди? Відповідь проста –оскільки мури споруджувалися на сухій кладці, у середньовічні часи іх розібрали для будівництва терас під виноградники, частина пішла на зведення замкових стін та перших кам»яниць у місті. Так чи інакше, але можемо констатувати, що за більш ніж тисячоліття до виникнення замковоі твердині, в добу Римськоі імперії Мукачево мало  важливий воєнний, ремісничий, релігійний і, скоріше за все, політичний центр племінної спільноти кельтів – анартів.