Кельтський дворик – перлина маршруту

Вже затемна втомлених і повних емоцій нас чекає Юрій Клованич у своєму обійсті під назвою «Кельтський двір». Прибуваємо сюди «на годинку, бо в Ужгороді ще купа вечірніх справ», але тільки зайшовши у довгий підвал, висічений у горі, розуміємо, що поїдемо звідси не так скоро, як планували. Бо те, що Юрій Федорович затіяв тут – унікальне, неймовірне і казкове.

 

184846_445715545476217_944035482_n

Сам він – немов кельтський герой Астерікс із білими вусами і пристрастю до всього, що робить. Численні горілки, настоянки, наливки з дивовижними, екзотичними невідомими, забутими і знаменитими назвами: орухо, тернівка, хренівка, шнапс кількох видів, граппа, бехерівка, джин… Сотні пляшок, бутлів, пляшечок і слоїків. Десятки рецептів, класичних, відновлених, самотужки через експерименти, проби, знахідки і відкриття віднайдених, відновлених, удосконалених, винайдених. Сотні назв трав, плодів, ягід, квіток з дикоцвітучих, дикоростучих, дикоплодоносячих кущів, дерев і трав. Якщо Юрій Клованич хоче приготувати зубрівку, а для цього треба спеціальну траву – він бере і просто саджає її. Вирощує і експлуатує у напої. Запам’ятовувати назви навіть не намагалися, бо стало зрозуміло, що цілу поїздку слід присвятити саме «Кельтському дворику». Це тема глибока, широка і невичерпна. Тема, до якої, як кажуть закарпатці, треба «прикластися». Ярослав Козак вражений, решта учасників експедиції шоковані. Пан Юрій після двогодинної дегустації з розповідями, рецептами, історіями і мріями «добиває» нас наявністю на об’єкті бані (шкода, нема часу випробувати), власноруч спорудженої терас та планами-аеропланами про розширення, нові рецепти, напої, серед яких мрія про закарпатське бренді.

p_65262_1_gallerybig
Запивши шок сидром, дякуємо гостинному господарю-унікуму, і одностайно вирішуємо, що цей об’єкт варти відвідання увечері, обов’язковий і рекомендований для туристів, бо є самобутньою перлиною краю у цілому і гори Ловачки локально.

Поїздка була довгою, розповідь, ймовірно, теж є задовгою, але це свідчить лише про те, що у Закарпатті є що подивитися і туристу і туризмознавцям, які мусять знати об’єкти не з розповідей, а з власних вражень. А їх Закарпаття, як з’ясувалося, гарантує чимало вже і збирається надбати більше.