Його величність – ель

У “Кельтськоу дворі під Ловачкою” вперше на Закарпатті три види цього екзотичного напою   — староанглійський світлий, староірландський темний та імбирний – стали вже хітами продаж.

Першу партію елю власник агро садиби Юрій Клованич зварив напередодні дати так званого кінця світу. Мовляв, якщо вже помирати,  то – з пивом, але з таким – щоб і помирати не хотілося,навпаки – жити довго і щасливо. Результат перевершив усі сподівання —  ароматний, пахучий, з ледь  вловимими відтінками фруктів і солоду,а також трав – напій одразу припав до душі усім друзям, знайомим,а відтак і гостям дегустаційного підвалу. З того часу почалася невпинна щодення робота над різними видами елю,які, власне, є продуктом кельтської цивілізації, а також культур інків, шумерів,єгиптян.

Кельтський двір ель

Кельтський двір ель

Отож, ель – це напій, схожий на пиво, але в його структурі нема хмелю. Основу  елю складає солод, який зброджується,як у давнину – медом. Проте побутує хибна думка про те, що термін придатності цього напою обмежений через відсутність консерванта, роль якого у випадку з пивом відіграє хміль. Однак, вивчаючи старовинні рецепти елю та беручи до уваги результати археологічних розкопок на пост кельтських територіях, Юрій Клованич дійшов висновку,  що наші європейські пращури у якості консервантів використовували трави. Наприклад, під час розкопок кельтського поселення в Іспанії археологи натрапили на сліди пивоварні , в якій виявили залишки ячменю та полині. Отож можна припустити, що саме гіркі трави – полинь, тисячолистник, звіробій- і були тими консервантами,які суттєво подовжували життя напою. Більще того, приготовлений у такий спосіб ель – це живий організм, який  з часом тільки поліпшує свої смакові якості.Правда, для тривалого зберігання напою оптимальною температурою є не більше дванадцяти градусів за Цельсієм, що з успіхом забезпечує сорокап»ятиметровий дегустаційний підвал.

Кельтський двір ель

Кельтський двір ель

Сьогодні у «Кельтському дворі під Ловачкою» пропонують три види елю  — староанглійський світлий, староірландський  темний та імбирний. Усі напої виготовляються тільки за старовинною рецептурою з використанням  солоду, меду та гірких трав. Цікаво, що невгамовний власник садиби на цьому не збирається  зупинятись.Найближча його мета —  зварити навесні легендарний верескоий ель. Ясна річ, що цей божественний напій готують тільки на невеличких пивоварнях Шотландії. Для цього власники пивоварень уже в травні  формують бригади збирачів цвіту вереску, який в тамтешніх місцях росте на схилах гір і торф’яниках. І пройде ше з місяць-півтора, поки на дверях місцевих пабів з»явиться довгоочікуваний напис – вересковий ель. Щоб скуштувати цього унікального напою, сюди приїжджають тисячі туристів, адже  ель все-таки має сезонний характер, адже запаси цвіту вереску рано чи пізно вичерпуються. До речі, Англія, як і Шотландія та Ірландія, не так давно пережили справжнє засилля великих монополій  у пивній галузі. Дійшло до того, що дрібні пиварні та паби, які суворо дбали про древні традиції варіння пива та елю і на яких трималася культура старої доброі Англії, мало не опинилися на межі  виживання. І тільки широкий громадський рух  в підтримку дрібних пиоварень та проти засилля корпорацій привів до нового розквіту старих традицій пивоваріння. До речі, цей рух набув такої масової підтримки, що активістам вдалося провести в парламент десятки своїх людей, які через законопроекти змінили правили гри на ринку виробництва пива.

На жаль, сьогодні ринок пива в Україні повністю відданий на відкуп великим монополям-корпораціям.І якість цього пива не витримує жодної критики, оскільки йдеться про великі надприбутки. Про справжнє живе пиво чи ель можна тільки мріяти у кольорових снах.Втім, Юрій Клованич цього песимізму не поділяє. Адже торік він вперше на Закарпатті виготовив бретонський сидр, сьогодні  досягли свого тріумфу унікальні вермути  «Священний гай», «Боудіка», а також виноградне бренді «Паланок» та «Ловачка». На черзі –унікальні  елі, які задовольнять апетити справжніх гурманів та поціновувачів.